— Доброго вечора! П’ять пив, будь ласка, — звертається до хазяїна руда.

«А вигляд у неї нещасний, — думає хазяїн, розливаючи пиво, — неприкаяний якийсь, наче вона щось шукає і сама не вірить в існування того, що шукає. Але, бач, постійна клієнтка. Та ще й заманює мені туристів тим своїм Павичем. Може, запропонувати їй посаду арт-директора?»

Жовті, як у тигра, очі спадню поволі тьмяніють на грозу — і на абрикосових квітах тихо згасають золоті і рожеві бліки. Міцний подув вітру з ріки шарпає парасолі, висаджує білий пелюстковий феєрверк, жбурляє до прочиненої кав’ярні вогкий клубок запахів — річкового мулу, абрикосового цвіту, бензину і пилу. В небі над парасолями і деревами спалахує перша блискавиця, зшиває електричною білою ниткою хмари і брук. Гримить так, ніби прямо в кав’ярні поїзд метро зійшов з рейок.