Ми з Пінкертоном наче збожеволіли. Очі Джіма палали вогнем. Я тремтів усім тілом. Якби тієї хвилини, коли ми торгувались на п'ятнадцятій тисячі, до зали ввійшла свіжа людина, її симпатії, певно, були б на боці Беллерса.

Ми вже перейшли за п'ятнадцять тисяч, і люди довкола нас то заклякали, затамовуючи подих, то починали збуджено шепотітися.

Ми вже набавили до сімнадцяти тисяч, коли Дуглас Б. Лонгхерст, проштовхнувшись крізь натовп і ставши напроти нас, енергійно закивав Джімові. Той послав йому коротку записку: «Справа моя!» Великий бізнесмен прочитав, застережливо насварився на Джіма пальцем і вийшов, як здалося мені, засмучений.

Хоча для містера Лонгхерста Беллерс був невідомою особою, цей темний крутій добре знав боса нашого синдикату. Коли той увійшов до зали, погляд Беллерса сповнився надії, а коли Лонгхерст пішов і торг почався знову, на обличчі Беллерса відбився неприхований подив та розчарування. «Отакої! — певно, подумав він. — Виходить, я маю справу не з синдикатом?»

І Беллерс рішив різко набавити ціну.

— Вісімнадцять тисяч! — вигукнув він.

— І п'ятдесят, — відповів Джім, перехопивши зброю супротивника.

Двадцять тисяч, — провадив Беллерс.

— І п'ятдесят, — докинув Джім, нервово всміхаючись.

Наче змовившись, вони повернулись до попередніх цифр, тільки тепер сотні називав Беллерс, а п'ятдесят набавляв Джім. Я чув, як у натовпі шепотіли: «Опій…» Отже, багато хто здогадався про скарб, схований на «Шквалі». Більше того: судячи з поглядів, спрямованих на нас, присутні гадали, що ми знали це заздалегідь із певного джерела. І тоді мій сусіда, середнього віку гладун з усміхненими очима, з ледь помітною сивиною і приємним обличчям, несподівано прилучився до гри. Він підняв ціну брига, чотири рази запропонувавши по тисячі, потім замовк, знову перетворившись на звичайного глядача.

Після марного втручання містера Лонгхерста Беллерс помітно захвилювався, а коли з'явився третій претендент, він, своєю чергою, взявся дряпати записку. Я, звісно, вирішив, що Беллерс пише Трентові, проте коли він озирнув натовп, то, на мій невимовний подив, наче й не помітив капітана.

— Посильний, посильний! — почув я його вигук. — Покличте мені посильного.

Його прохання хтось виконав, але не капітан Трент.

«Він потребує інструкцій», — написав я Пінкертонові. «Кінчається його сума, — відповів той. — По-моєму, саме час зробити ривок. Згода?»

Я кивнув головою.

— Тридцять тисяч? — оголосив Пінкертон, набавивши відразу три тисячі доларів..

Беллерс завагався, а потім з несподіваною рішучістю мовив:

— Тридцять п'ять тисяч!

— Сорок тисяч!

Запала тривала тиша. Беллерс вочевидь розгубився; лише в останню мить, коли молоток аукціоніста опускався втретє, він вигукнув:

— Сорок тисяч і п'ять доларів!

Ми з Пінкертоном обмінялись промовистими поглядами. Ми зрозуміли: Беллерс підняв ціну надто швидко, а тепер утямив свою помилку й намагається виграти час, аби протягти торг, поки повернеться посильний.

— Сорок п'ять тисяч доларів, — сказав Пінкертон, і голос його забринів від напруги.

— Сорок п'ять тисяч і п'ять доларів, — мовив Беллерс.

— П'ятдесят тисяч! — вигукнув Пінкертон.

— Я перепрошую, містере Пінкертон, ви щось сказали? Повторіть, будь ласка, — попросив аукціоніст.

— Мені… мені важко говорити, — прохрипів Джім. — Я сказав — п'ятдесят тисяч, містере Борден.

Беллерс звернувся до аукціоніста:

— Прошу дати мені дві хвилини на телефонну розмову. Я представляю особу, якій щойно послав записку.

— Це мені байдуже, — різко урвав його аукціоніст. — Мені треба продати цей корабель. Ви щось набавляєте понад п'ятдесят тисяч?

— Я вже мав честь повідомити вас, сер, — заперечив Беллерс, марне силкуючись надати собі виразу гідності, — що мій довірник назвав мені найвищу суму в п'ятдесят тисяч доларів, та якщо ви дозволите витратити всього дві хвилини на телефонну розмову…

— Дурниці! — вигукнув аукціоніст. — Якщо ви не набавляєте, я продаю корабель містерові Пінкертону.

— Стережіться! — голос Беллерса пролунав несподівано пронизливо. — Спершу подумайте, що ви робите! Ви зобов'язані діяти в інтересах судновласників кінець кінцем, а не містера Дугласа Лонгхерста! Проте ви вже затримували торг, аби цей добродій порадився зі своїми спільниками. Це порушення правил!

— Але ж ви тоді нічого не сказали, — відповів аукціоніст, знітившись. — Протест треба було оголосити відразу ж.