Прийшовши до тями він зрозумів, що у нього є кохана людина, що у нього є любляча мати із дідусем та бабусею, друзі які завжди його підтримують, а він самовпевнений йолуп вирішив позбутися всього цього, через власну дурість. Швидко одягнувши пальто, Дмитро побіг, що є сили, біг сповненій надії, розуміння власної неправоти та бажання попросити прощення. Біжучи він не звертав уваги, а ні на сигнали машин, а ні на крики людей, хоча вони створювали неймовірний галас та біль у його голові, через що він іноді корчився від болі але з усіх сил намагався досягти своєї мети, щоб почути, як грає його кохана та вибачитися перед нею за своє безрозсудство.

Влетівши до актової зали, Дмитро опинився у ній один. Недовго думаючи, хлопець виглянув в коридор та побачив членів комісії, які поверталися до зали після перерви. Затримавши подих, Дмитро сховався в кінці зали та приготувався почути мелодію Анни. Вийшовши на сцену вбрана у неймовірне червоне плаття та гарною зачіскою й звичайно ж із своєю скрипкою в руках, Анна трохи нервуючи, почала гру.

Конец ознакомительного фрагмента.