Ч ге! ќсь де з>=йшлись! Ч каже той, п>=знавши ¬асил€. Ч ”гамуйтесь, братчики, Ч каже до своњх, Ч багацько нам тепер роботи й без його.

fа й поперлись до столу, б’ючи вс€кого, хто не з блакитною стр>=чкою.

ј винтовка тим часом, с>=вши на кон€, проњхав сюди-туди, п>=дн€вши вгору ср>=бний п>=рнач (де в>=н його вз€в, н>=хто не знаЇ); на п>=рнач>= пов’€зана широка блакитна стьожка.

Ч ей, Ч каже, Ч козаки, непорожн>= голови! ’то не забув держатись за гвинтовку, до мене! «а мною! Ч да й поњхав з ради до табору, держачи високо над головою п>=рнач >=з блакитною стьожкою. ј за ним повалило козацтво, €к за маткою бджоли.

озацтво ж просте, реЇстрове соб>=, а старшина, значн>= козаки Ч соб>=. ’то оддалеки забачить ср>=бний п>=рнач, так >= прилучаЇтьс€ до боку н>=женського осаула. ѕоки перењхав поле до —омкового табору, назбиравсь за ним такий поњзд, €к >= за гетьманом. —омко ж >=з своЇю купою на кон€х прибуваЇ у таб>=р до полку ѕере€славського, а винтовка до полку Ќ>=женського.

ѕокликне —омко на своњх козак>=в:

Ч fо шику! fо лави! ѕушкар>=, риштуйте гармати! ѕ>=хота з пищаллю пом>=ж гарматами, а комонник по крилах!

ѕоњхали генеральн>=њ старшини з полковою старшиною по вс>=х полках, по вс>=х сотн€х шиковати до бою в>=йсько. —омко, увесь палаючи, поблискуЇ пом>=ж лавами своњм ср>=бним панциром. ќдна в його думка Ч ударити на <=ванц>=в табор, розметати, €к полову, т>=њ гайдамацьк>= купи, силою вирвати бунчук >= булаву в харциз€ки, коли не стало н>= розуму, н>= правди на ¬крањн>=!

<=ще ж не пошиковала старшина полк>=в, >=ще не крикнув в>=н рушай, а вже полк Ќ>=женський з табору й рушив.

Ч , ¬асюта не звик слухати старших! Ч каже —омко. Ч Ќу, дармо, нехай б’Ї первий, а ми п>=допремо його.

оли ж приб>=гаЇ сам ¬асюта конем:

Ч Ѕ>=да, пане гетьмане! ќтепер ми пос>=ли!

Ч ўо? як?

Ч ќтепер-то в нас кобила порох поњла! Ќе € вже полковник н>=женський, а винтовка! fивись, €к п>=рначем над козаками посв>=чуЇ!

«а ¬асютою б>=жать де€к>= й з старшини н>=женськоњ. —отник остомара кричить:

Ч ѕропала справа! Ѕез Ќ>=женського полку, €к без руки правиц>=!

<=ще —омко не наваживсь, що в таку трудну минуту чинити, €к ось козаки, п>=дскочивши до в>=йська сторони Ѕрюховецького, наклонили сотн€ за сотнею корогви да одвернули, да зараз >= почали вози своњх старшин жаловати Ч тих, що до —омка прихилились. ј з другого крила сомк>=вц>= теж заворушились.

Ч якого, Ч кажуть, Ч чорта чекатимеш, поки нас в>=зьмуть шаблею з безбулавним нашим гетьманом? Ч да, похапавши кожна сотн€ корогви, >= соб>= рушили на поклон Ѕрюховецькому.

Ѕачить тод>= —омко, що зовс>=м лихо, поб>=г з старшиною на кон€х до царського намету, до кн€з€. ”ход€ть у намет, а <=ванець там од кн€з€ царськ>= дари приймаЇ. руг <=ванц€ ¬у€хевич >= >=нш>= значн>= сомк>=вц>= з запорожц€ми.

Ч а-га! Ч крикнув кл€тий на радощах. Ч ќт €ка рибка в сак ускочила!

ј —омко, н>=чого не слухаючи, до кн€з€:

Ч ўо се ти, кн€зю, д>=Їш? ’>=ба на те послав тебе цар на ¬крањну, щоб ти потакав запорозьким бунтам?

ј кн€зь стоњть, мов тороплений, бо ще й до себе не прийшов за великим івалтом пом>=ж в>=йськом. ” ћосковщин>= в>=н зроду такоњ хуги не бачив.

ј —омко:

Ч Ќащо ж ти й в>=йсько з ћоскви на наш хл>=б прив>=в, коли воно стоњть, не ворухнетьс€? Ќе доведе вас до добра така пол>=тика, щоб меншого на старшого п>=дпирати? fавай мен>= свою воЇводську палицю Ч € од>=б’ю твоњми стр>=льц€ми голоту од табору!

н€зь т>=лько переступав з ноги на ногу. як тут гукне Ѕрюховецький:

Ч ¬ластю моЇю гетьманською бороню тоб>=, кн€зю, втручатись у наш>= справи! озаки сам>= соб>= судд>=: два з трет>=м, що хот€ робл€ть. ј в>=зьм>=ть, небожата, та вкиньте в глибку сього бунтовника!

Ч “ак нема нiде правди? Ч каже —омко. Ч Ќi в своњх, нi в чужих?

ј Iванець:

Ч ™сть правда, пане —омко, i вона тебе покарала за твою гордость! ¬iзьмiть його, братчики, та забийте в кайдани.

Ч ѕане гетьмане! Ч каже в>=рна старшина, обступивши —омка. Ч Ћучче нам положити ус>=м отут голови, н>=ж оддати тебе ворогу на наругу!

«аплакав тод>= —омко, погл€нувши на своЇ товариство.

Ч Ѕратц>= моњ, Ч каже, Ч мил>=њ! ўо вам битись за мою голову, коли погибаЇ ”крањна! ўо вам думати про мою наругу, коли наругавсь лихий м>=й ворог над честю й славою козацькою? ѕропадай шабл€, пропадай >= голова! ѕрощай, безщасна ”крањно! Ч >= кинув об землю свою шаблю.

”с>= круг його теж покидали своњ шабл>=. ўиро заплакали в>=рн>= козаки.

Ч Ѕоже правосудний! Ч кажуть. Ч Ќехай же наш>= сльози упадуть на голову нашому ворогу!