— А чого ж…

— Гаразд. Давай…

Якимко поплентався до сарая.

— Не оглядайся! — дзвінко крикнув навздогін йому Сенько.

Якимко уткнувся обличчям у сарай.

— Так, — прошепотів Сенько і витягнув з-за пазухи яйце — звичайне куряче яйце. — Бачив? Нехай шукає. Повік не знайде.

Генка підозріливо глянув на Сенька. А що коли Сенько у змові з Якимком? Вони ж друзі. Можливо, вони його дурять. Що ж, нехай спробують!

— Давай сховаємо його під колоду, — запропонував він.

Сенько закрутив головою.

— Не годиться! Одразу знайде! От що ми зробимо. Одягнемо шапки, а під шапку і покладемо. Нехай шукає! Повік не знайде.

І не встиг Генка нічого відповісти, як Сенько підняв його кепку, обережно підсунув яйце і знову насунув Генці козирок на лоб.

— Здорово буде! — зашепотів Сенько. — Нізащо не знайде. А ми йому п'ять гарячих за це вліпимо,

«Добре, — подумав Генка. — Нехай яйце буде в мене. Але обдурити їм мене не вдасться».

— Все? — спитав він.

— Все!

— Добре, — сказав Генка, — тільки умова: повернімося до нього спинами, і нехай він так шукає.

— Навіщо?

— Щоб ти йому не підморгнув.

— Добре, — згодився Сенько.

Вони сіли спиною до Якимка.

— Давай, Якимку, можна! — гукнув Генка. — І якщо ти йому хоч слово скажеш, я не гратиму.

— Добре, добре, — пробурмотів Сенько.

Хлопці сиділи не обертаючись. Позад них почулися кроки і сопіння Якимка.

— Чого одвернулися? — спитав він.

— Шукай, шукай, — відповів Генка, торжествуючи в думці.

Спритно він їх обдурив! Ця штука, видно, у них давно розіграна. Сенько мав якимось умовним знаком показати Якимкові, де заховане яйце. А на те, що доведеться одвернутися, вони, звичайно, не розраховували.

Нехай пошукає!

І Генка позирав скоса на Сенька, побоюючись, що той подасть Якимці таємний знак. Але Сенько сидів спокійно, склавши руки на колінах. Спиною він, звичайно, нічого не міг зобразити. Попався! Тепер-то вже доведеться йому розповісти, що робив позавчора…

Хлопці, з насунутими на лоб кепками, сиділи на колоді не обертаючись. Якимко ходив і сопів позаду них.

— Відгадуй швидше, — сказав Генка. — Цілий рік шукатимеш!

— Зараз, зараз, — відповів Якимко…

Він засопів десь зовсім біля Генчиного вуха, і не встиг Генка опам'ятатись, як Якимко з усієї сили вдарив долонею по його голові, прямо по кепці. В ту ж мить липка смердюча яєчна рідина потекла Генці на лоб і очі.

Розлючений Генка схопився і зірвав з себе кепку. Рідина потекла ще дужче, заліплюючи очі. Яйце було тухле. Генці здавалося, що весь він від голови до ніг видихає нестерпний сморід.

— А ти казав, не відгадає! — зайшовся сміхом Сенько.

Якимко, як завжди, з понурим виглядом щось креслив па піску кривим нігтем ноги.

Кінцем сорочки і віхтем трави Генка витер обличчя й голову (носову хусточку він, як завжди, забув у палатці) і сказав:

— Гаразд, ваша взяла. Вдруге не обдурите!

— Там побачимо, — одрізав Сенько. — Надто багато ви про себе думаєте!

І вже зовсім вороже додав:

— Подумаєш, комсомольці!

Похмурий і засмучений повернувся Генка в клуб. Там кипіла робота. Замазували діри в стінах, вирівнювали долівку, споруджували сцену, лаштунки і завіси, склили вікна, в долівку вкопували стовпці, до них прибивали дошки — майбутні лави; діти писали лозунги, малювали плакати, ставили уздовж стін ялинки, а під стелею підвішували гірлянди з ялинки впереміжку з різноколірними паперовими прапорцями.

— Ну як? — спитав Мишко.

— Поки що нічого, — похмуро відповів Генка.

Не проговорився?.

Ні!

— А чому жовті плями на обличчі?

— Де?! — Генка мацнув рукою щоку. — Нічого, просто так… Вони мене, дияволи, з яйцем обдурили…

— А ти піймався?

— Я не знав.

— Не знав, як з яйцем обдурюють… Ех ти!

— Чого ж ти мене не попередив?

— Звідки я знав, що ти піймаєшся на такий дешевий обман?