“а й давай гасати за нею круг Ўрамового кон€.

ј вона:

Ч ќддиш-бо трохи, ќстапе! Ѕач, €к зас>=пс€! ј € тоб>= засп>=ваю другоњ, коли цењ не вподобав.

“а й засп>=вала, танцюючи кругом да плещучи в долон>=:

оли б мен>= або так, або с€к,

оли б мен>= запорозький козак,

“о б в>=н мене сюди-туди повернув,

“о б в>=н мене до серденька пригорнув!

Ч , дак он €коњ ще! Ч закричав чолов>=к. Ч ”же ж тепер в>=д мене не влизнеш! “о-то € бачу, що запорожц>= щось дуже часто заход€ть до тебе, суки, води напитис€! ј в њх не вода на думц>=!

fа й почав >=знов ган€тись за ж>=нкою. ј вона б>=гаЇ круг Ўрамового кон€ да ще й б>=льш його дратуЇ.

Ч «гиньте ви к нечистому! Ч каже Ўрам. Ч fайте мен>= проњхати!

Ч fе ж мен>=, панотче, д>=тись? Ч каже ж>=нка. Ч ¬>=н мене вб’Ї, €к наздожене. “ут хоч дурний, та такий злий, €к собака.

Ч —ором тоб>=, Ч сказав тод>= Ўрам чолов>=ков>=, Ч сором тоб>= >=з сивими усима та блазнем себе €вл€ти!

оваль тод>= розшолопав, перед ким в>=н Їсть, уклонивсь панотцев>= да й пот€г у хату, п>=ймавши облизн€. “>=лько на пороз>= ще посваривсь макогоном на ж>=нку, а вона йому, регочучи, показала дулю.

Ч „и дома пан осаул полковий? Ч поспитав у нењ Ўрам.

Ч “а дома! Ч каже. Ч “ам усе з запорожц€ми бенкетуЇ.

Ч як? винтовка з запорожц€ми!

Ч ј чому ж, панотче? ’>=ба не знаЇте, що запорожц>= тепер перш>= люде в св>=т>=? ажуть, подаровав њм цар усю ¬крањну.

Ч ўоб ти окамен>=ла, €к Ћотова ж>=нка, за так>= реч>=! Ч крикнув з досади Ўрам да скор>=ш >= поњхав од нењ.

Ч —>=ль тоб>= на €зик, печина в зуби! Ч оддала потиху ковалиха, бо була трохи п’€ненька.

Ќаздоган€ючи своњх, Ўрам >=ще раз зупинивсь, стр>=вши божого чолов>=ка.

Ч ќтак, Ч каже, Ч д>=ду! Ќе схот>=в њхати зо мною, да перше мене тут опинивс€!

Ч , да се Ўрам до мене говорить! Ч каже божий чолов>=к.

Ч як отсе тебе господь сюди зан>=с? Ч питаЇ Ўрам.

Ч fа от, попали мене у своњ руки прощальники, сиплють ср>=бло-золото, не одпускають од себе жодною м>=рою, да оце й п>=д Ќ>=жень зат€гли.

Ч Ќащо ж ти њм тут здавс€?

Ч ќставили на моњ руки товариша. «анедужав у њх кур>=нний. Ђќдходи нам, батьку, сього козака, так ми тоб>= поможемо не на одного невольникаї. “ак отсе живу тут да й н€ньчусь >=з ним, €к >=з дитиною: то сп>=ваю йому тощо. «добувсь добре с>=ромаха. “ой самий, що й з твоњм ѕетрусем >=зчепивсь.

Ч <= отсе тоб>= одогр>=вати таку гадюку!

Ч ј чому ж? ћен>= ус>= ви р>=вн>=; € в ваш>= чвари да свари не м>=шаюсь.

Ч <=родова душа! Ч каже Ўрам. Ч “рохи мен>= останнього сина не спровадив на той св>=т!

Ч ј що пак тв>=й ѕетрусь? як маЇтьс€?

Ч “ут >=зо мною. Ќасилу, б>=дний, на ноги зн€всь.

Ч “ак ви отеЇ в винтовки гостюватимете?

Ч ’то в винтовки, а € поњду просто до ¬асюти.

Ч Ќе застанеш ти ¬асюти в Ќ>=жен>=; поњхав, кажуть, у Ѕатурин на раду.

Ч Ќа €ку раду?

Ч ’то ж його знаЇ, на €ку! ”се, мабуть, про гетьманство клопочетьс€, так от >=зозвав раду ще в Ѕатурин>=.

Ч “ак >= винтовка там?

Ч Ќ>=, мабуть, йому не треба винтовки до сього д>=ла. ј то чому б не зозвати ради у своЇму столечному м>=ст>=? fа цур йому! ўо нам до того? ѕрощай, панотче, не задержуй мене.

fа з сим словом одвернувсь >= п>=шов соб>= гаЇм. Ўрам наздогнав св>=й поњзд коло високих вор>=т пана винтовки.

Ѕудинки в сього значного козака були не „ереваневих: іонтова криша височенна, у два п’€тра; а в криш>= в>=кна повироблюван>=, >= р>=заною мережкою скр>=зь гарно обл€мован>=. «верху криш>= по р>=жках шпил>=, а наверх комина вертитьс€ по в>=тру зал>=зний п>=вень. ѕанський будинок був. ј посеред двору в винтовки сто€в стовп, >= в стовпу усе к>=льц€, то зал>=зн>=, то м>=дн>=, то ср>=бн>=. ќто знак, що простий козак або посполитий в’€жи кон€ до зал>=зного; а хто значний козак, то до м>=дного; €к же хто р>=вн€ господарев>=, так той уже до ср>=бного.

„ереваниха, розглед>=вши те все, обернулась до Ўрама да й каже см>=ючись:

Ч Ќе дурно ж, мабуть, у мого брата ж>=нка кн€гин€: у його все не по-нашому. ј Ўрам понуро:

Ч —е вже так: д>=гт€р >= смердить дьогтем. оли вз€в польку, то вона тебе наскр>=зь своњм духом пройме.

як ось, т>=лько що наш>= в’њжджають у ворота, аж пан винтовка вертаЇтьс€ з польованн€ в друг>=. руг його хорти на мотузках; за ним њдуть козаки, трубл€ть у роги, да ще пар зо дв>= й вол>=в ведуть за собою.

Ч ге, доброд>=йко! Ч каже Ўрам „ереванис>=. Ч fа тв>=й брат справд>=, бачу, у пани пошивс€! оли козак водив хорти за собою на мотузках?

Ч —е ще не диво, Ч каже „ереваниха, Ч а диво, що он €кого зв>=р€ впольовали!.. як с€ маЇш, €к живеш, пане брате? Ч закричала до винтовки. Ч ѕрив>=тай лиш нежданих гостей.

Ч <= жданих, >= давно званих! Ч каже винтовка, п>=д’њжджаючи до ридвана. Ч „олом, кохана сестро! „олом, любий з€тю! „олом, панно небого! , да хто ж отеЇ ще з вами? Ќевже се пан Ўрам?