Оленка розгублено подивилася на адміністраторку.

— Я б хотіла, якщо це можливо, освіжити свій вигляд. Мабуть, підстригтись. Фарбуватися не дуже хочеться. Шкода псувати волосся, я ніколи його не фарбувала…

Адміністраторка, здається, зрозуміла у чому річ. Вона вказала Оленці на велике зручне крісло біля вікна, — сідайте, будь ласка, зараз щось придумаємо.

— Надійко, — жінка гукнула когось з іншого залу, а потім знову звернулася до Оленки, — я гадаю вам потрібна порада нашого майстра. Зараз вона прийде і ви все з нею обговорите.

Оленка захитала головою. Адміністратор принесла купу журналів і запропонувала каву. За кілька хвилин з’явилась молоденька дівчина і представилась Надійкою.

— Ну то що робитимемо? — Надя була у чудовому гуморі і посмішка не зникала з її обличчя.

Дівчина зробила на Оленку надзвичайно приємне враження, навіть викликала довіру. І вона вирішила щиро зізнатися:

— Я завтра маю дуже важливу зустріч. Мені потрібно бути настільки красивою, наскільки це можливо. Але я не дуже знаю, як це зробити. І, взагалі, я вперше у професійному салоні краси, — про це вона вже зізналася пошепки, наче соромлячись цього факту.

Проте Надійка посміхнулася іще ширше. Вона підняла рукою Оленчине волосся і деякий час розглядала її у дзеркалі.

— Нічого страшного. Я вже знаю, що ми з вами зробимо. Результат буде приголомшливий, — Надійка надягла халатик і підсунула Оленку ближче до дзеркала. — Отже, у вас хороше волосся. Здорове. Ну, тільки кінчики, але це в усіх так.

— У всіх, — чомусь перепитала Оленка.

— Ну, так. Кінчики посічені. Це все через погану екологію і неправильне харчування.

— Неправильне харчування, — Оленка перелякано округлила оченята.

Побачивши реакцію Оленки, Надійка зайшлася дзвінким сміхом, — ой, не зважайте, ваше волосся чудове. Тому ми можемо собі дозволити все. Також у вас дуже гарна форма обличчя. Я б пропонувала зняти довжину і надати об’єму.

Оленка готова була повністю довіритись цій сонячній дівчинці. Адже їй ще ніхто ніколи не говорив стільки приємних речей відразу. Звичайно, що тій дівчині за це платять, але все ж таки, вона сильно підняла їй настрій. Тому Оленка посміхнулась у відповідь і бадьоро промовила:

— Робіть, що хочете, я повністю довіряю вам.

Оленка вже не чула усіх премудрих термінів. Уперше за кілька тижнів вона відчула теплий спокій усередині. Її нічого не хвилювало, вона не думала про проблеми, а просто відпустила усе і розслабилась.

А перукарка Надійка тим часом клацала ножицями і примовляла, — ви маєте дуже гарний колір волосся, незвичайний — кольору справжнього чорного шоколаду. Такий тепер навіть у день з вогнем не знайдеш. Навіть пофарбувати у такий колір практично неможливо. Тому й не будемо його перефарбовувати.

Оленка посміхнулась і мовила, — дякую за пораду, не дозволятиму перефарбовувати.

За якийсь час Надя відклала ножиці й взяла до рук фен. Тепле повітря приємно лоскотало шию. Ще кілька штрихів.

— Ну от і все. Погляньте, — майстриня задоволено дивилась на свою роботу.

Оленка не могла відірвати погляд. Відчуття було дуже дивне. Вона наче зовсім не змінилась, але одночасно виглядала надзвичайно, наче зовсім інша людина — знайома і незнайома. Волосся набуло об’єму і тоненькі пасма обвили щічки і шию. Очі видавались більшими, а шия довшою. Оленка аж світилась.

Перукарка задоволена реакцією клієнтки передала її у руки візажиста.

Інша, також спритна та весела дівчина, чаклувала над Оленкою майже годину. Спершу зробила масаж і нанесла зволожувальну маску і аж потім взялася власне за макіяж.

Оленка поринула у світ мрій. Вона вже втратила відчуття реальності.

«Усе таки жінці необхідні маленькі жіночі радощі: шопінґ, салон краси, вечеря з галантним чоловіком», — роздумувала про себе Оленка.

Разом з новим виглядом з’явилася і впевненість у собі.

«Навіть якщо і не поталанить з тим кастингом, усе одно вона знайде собі якусь добру роботу. І обов’язково хоч інколи буде ходити у салони краси, басейн та запишеться на якісь курси. Зрештою, це не так вже й багато, щоб не спробувати».

З приємних думок її вивів гучний дзвінкий голос візажистки. — Готові? — Майстриня навмисне розвернула Оленку спиною до дзеркала. — Момент і повертаю.

Оленка завмерла. Вона перетворилась на справжню красуню. А головне макіяж був спокійним та виразним. Усе виглядало природно і одночасно вражаюче. Обличчя набуло теплого відтінку, очі сяяли. «Які довгі вії», — зауважила Оленка, повернувшись у профіль до дзеркала.