Оленці все вдавалось легко, бо вона отримувала неймовірне задоволення від процесу фотозйомки. Вона дуже швидко призвичаїлась, перестала боятись об’єктива, а згодом вже фліртувала з ним.

Роберт нічого, крім «доста», не сказав, але костюмерка Олеся запевнила, що це і є його найбільша похвала.

Додому Оленку відвіз той самий невдоволений водій і передав контракт на зйомку реклами. Не встигла Оленка роздягтись додому, як задзеленчав мобільний.

— Оленко, ваша робота нам дуже сподобалася. Отже, завтра на шосту тридцять.

— Перепрошую, а хто це?

— Це Ніна, — пояснив змучений голос.

— Ніно, вибачте, я вас не впізнала.

— Нічого, скоро впізнаватимеш, — дещо злорадно хмикнула на тому боці жінка. — Отже, завтра о шостій ранку на вас чекатиме машина. Не спізнюйтесь і вже лягайте спати, щоб не було мороки з синяками під очима. Зйомка триватиме до третьої, потім до агентства. Зрозуміло?

— Зрозуміло, — насправді нічого не зрозумівши, випалила Оленка.

— Візьміть з собою обидва контракти. Обов’язково. До завтра.

Ніна поклала трубку. Оленка схопила клаптик паперу і з пам’яті записала всю інформацію.

Уперше за день поїла і, прийнявши душ, завалилась спати. Засинаючи, вона згадала, що хотіла подзвонити Марічці. Треба ж було поділитись новинами і враженнями з найкращою подругою. Але сон міцно обійняв змучену і задоволену Оленку і повалив її на нерозстелений диван.

Так міцно і добре вона не спала вже багато років.

Кружляв лапатий сніжок і вітер кидав його в очі.

Оленка любила таку погоду, суху і морозну.

Наближались зимові свята і деякі магазини вже прикрасили вітрини ялинковими ікебанами. Де-не-де на деревах миготіли ліхтарики. Одразу згадався запах мандаринок і виблискування ялинкових прикрас. Свято наближалось і безпідставна радість гріла душу.

Оленка забігла у кафе і струсила сніжинки з плечей.

Марічка жваво махала рукою. Вони давно збирались зустрітися, але в Оленки тепер було дуже мало вільного часу, майже кожен день розписаний по хвилинах. Останню зустріч довелось відмінити, бо її запросили на модний показ.

— Привіт, виглядаєш просто чудово, — Марічка обійняла подругу і, не приховуючи захоплення, закотила очі.

Оленка справді розквітла. Їй дуже подобалась нова робота. Крім того вона отримувала достатньо грошей, щоб залишалось на маленькі жіночі радощі. Весела, з іскристими очима і в ідеально підібраному вбранні, Оленка скидалась на дівчину з обкладинки. І це їй дуже личило.

— Вибач, що запізнилась. Затримали на роботі.

Оленка зняла елегантну бежеву куртку і залишилась у короткій в’язаній сукні і білосніжному шалику. Вона швидко зробила замовлення і запитально глянула на Марічку.

— Ну привіт, подружко. Скучила за тобою. Як ти?

— Та що я. Усе по-старому. Ти як? Як робота?

Оленка зморщила мініатюрний носик і нахмурила брівки, — у мене вчора була така цікава робота. Знімали на ковзанці. Здогадайся що?

— Тобто?

— Колекцію білизни. Уявляєш. — Марічка схопилась за голову. — Звичайно, усі позамерзали. Тоді наш Олег уявляєш, що втнув, — Марічка хотіла запитати хто такий Олег, але Оленка її випередила, — Олег наш директор. Він завжди присутній на всіх фотосесіях для серйозних замовників. Одним словом, він купив вина і зробив глінтвейн.

Марічка знову очікувала, що подруга здогадається і пояснить що це таке, але тій довелось перебити і запитати, — а що таке глінтвейн?

— Це гаряче вино з медом лимоном та корицею. Можна ще гвоздики додати, — пояснила все просто Оленка.

Звичайно, тепер вона зналася на алкогольних коктейлях, модних брендах і знала всі тенденції наступного сезону.

— Ми випили кожна грам по двісті, зігрілись і… моментально сп’яніли. Фотографові нічого не сказали. Але, звичайно, переживали, чи помітить замовник.

— І що?

— Та нічого. Уявляєш, сказав, що фотографії чудові, моделі вродливі і у них звабливі, запальні погляди.

Дівчата голосно розсміялись. Оленка схопила горнятко і, вдихнувши зимовий аромат гарячого какао, зробила кілька ковтків.

Марічка сумно подивилась на подругу. Вона по-доброму заздрила тій.

Оленка стала зовсім іншою. Вона почала стильно вдягатись, слідкувала за собою і знала усі секрети вдалого макіяжу. Але головне — вона змінилась з середини. Розкрилась. Вивільнила своє сміливе і веселе «я». Оленка знайшла себе і почала жити на повну. Вона весь час щиро реготала від душі. Нарешті, вона відчула смак життя.