– Але тут є ще одне «але»,- втрутився Туркенич.

– Яке?

– Якщо списки і документи в сейфах, вони не згорять.

– Сейфів на біржі нема,- сказала Люба Шевцова. Вона досі мовчала, лише зрідка перешіптувалась то з Сергієм, то з Василем Ле-вашовими.

– А ти звідки знаєш? – спитав Віктор.

– Раз кажу, значить, знаю. Я вчора була там.

– А що ти там робила? – здивувався Сергій Левашов.

– Роздивлялась: ми з Ванею Земнуховим вирішили дізнатись, що там є і де можуть бути списки.

– А я думав, ти реєструватись туди пішла,- пожартував Сергій Левашов.

– Реєструються в загсі. Трохи підростеш і підеш реєструватись,- відрубала Люба і скуйовдила йому чуба.

Сергій густо почервонів і, не знаючи, що відповісти, став поправляти чуба.

Люба непомітно ущипнула його за бік, що, очевидно, означало: «Не сердься, адже я просто пожартувала».

– Де ж ці документи зберігаються? – спитав Туркенич.

– Ось цього я й не знаю. Знаю одне, що, крім шаф та столів, там нема нічого, так що як підпалити – згорить усе, й охнути не встигнуть.

– Тоді справа значно простіша,-сказав Туркенич.

– Отже, зупинимося на цьому плані – підпалити? – спитав Земнухов.

– Так! – відповіли всі.

– Лишається вирішити – коли, хто і як це зробить? – промовив Туркенич.

– Треба все обдумати до дрібниць, бо це дуже складний варіант. По-перше, біржу охороняє поліція, по-друге, вона міститься в центрі міста, а по-третє, поруч з нею житлові будинки,- спокійно перечислив Вася Лева-шов,- і все це потрібно врахувати.

– Це ми врахуємо,- заявив Тюленін.

– Треба сьогодні ж увечері сходити на розвідку,- сказав Туркенич.- Подивитись, скільки поліцаїв її охороняють. Тепер треба оглянути не тільки внутрішнє розташування кімнат, а й усе до найменших дрібниць: як краще підійти до біржі, де стоїть охорона, скільки її, і все інше.

– Зробимо. Це зовсім не важко,- вставив Сергій Тюленін і засовався від нетерплячки на стільці.

– Крім того,- додав Туркенич,- треба простежити, через який час міняються вартові, чи міняються вони взагалі, чи вартують, як сторожі, всю ніч без зміни. Дізнатися, хто живе в сусідніх будинках, чи є в дворах собаки. Підпалити найкраще о третій-четвертій годині ранку. Ще одна деталь,- пожежна охорона далеко?

– А ми одним заходом і її підпалимо,- посміхаючись, сказав Сергій Тюленін.

– Та ні, пожежна нічого не зробить: адже в пожежників нічого немає, одна чи дві розбиті бочки зостались. Так що біржа може спокійно горіти, пожежники не перешкодять,- вступив до розмови і Сергій Левашов.

– Усе це треба взяти до уваги, звичайно,- додав Земнухов.

– Я матиму на увазі,- серйозно сказав Сергій Тюленін.

– А чому ти? Адже ми ще, здається, не вирішували, хто виконуватиме завдання?

– А хто ж? – здивувався Сергій, знизуючи плечима й оглядаючи усіх присутніх, ніби бажаючи прочитати в серйозних зосереджених обличчях друзів, хто ж іще хоче взятися за це діло.

Всі розсміялись і довго не могли вгамуватись, дивлячись на наївне і водночас серйозне обличчя Сергія.

На голові його стирчав вихрястий чуб, очевидно сьогодні ще не розчесаний. Це надавало жвавому веселому обличчю Серьожки ще бешкетливішого вигляду.

– Ні, тут не може бути й мови: перша думка про підпал належить Серьожці, то й виконання треба доручити йому! – мовив Туркенич.

– Правильно, Ваню, так воно й буде,- розвів руками Сергій, з вдячністю дивлячись на Туркенича. І знову всі розвеселились.

– Ну й потішив же ти нас, Сергію,-промовила Люба.- Я берусь іти з тобою помічницею.

– А це вдала пропозиція! Сьогодні ж ідіть разом на розвідку, а щоб менше було підозрінь, будете прогулюватись по скверику. І тоді, коли підпалюватимемо, якось веселіше буде,- жартом закінчив Земнухов.- Крім того, треба ще декого із хлопців вам виділити.

– Ваню, я думаю, Віктора Лук'янченка, він кмітливий хлопець, та й не вперше на завдання ходить.

– Ну, що ж, хай буде так!

Хлопці почали розходитись, коли Женя Мошков згадав ще про щось. Він повернув усіх назад і з серйозним виглядом, чітко промовляючи кожне слово, оголосив:

– Панове, нашому клубу пан комендант виділив один портрет нашого великого «визволителя» – Гітлера. І який портрет! Майже в натуральну величину!

– Оце ще придумав!

– Стривайте, хлопці! Я серйозно прошу вашої допомоги. Давайте порадимось, де його повісити.

– Його самого? На будь-який зашморг- і на перекладину.