– Жоден не вискочить. На випадок чого – ви допоможете, та й хлопці поряд.

На гребені пагорба спалахнули фари й на мить засліпили хлопців. Вони завмерли І, не відчуваючи холоду, припали до землі.

Зволікати було не можна: перша машина була зовсім поруч. Шофер знову переключив передачу і став добавляти газу. Сергій підвiвся, злегка випростався і різко махнув рукою. Майже одночасно з ним, стараючись не відстати від свого командира, кинув гранату й Сеня.

Два невеликі спалахи, а за ними вибухи розітнули тишу і лунко прокотились по засніженому пустинному степу.

– Влучили, влучили! – зраділо закричав Віктор і натиснув на спусковий гачок автомата. Застрекотіла черга. Одна граната влучила в носову частину. Машина різко пересмикнулась і, втративши управління, уткнулась у кучугуру, з неї вискочило двоє – їх добили. В цей час друга машина вискочила на пагорб.

– Проїжджай, проїжджай,- тихо підбадьорював Сеня Остапенко,- тебе, на жаль, чіпати не можна.

Машина набирала швидкість, щоб хутчіше проминути небезпечний проміжок дороги.

Ось вона порівнялася з засідкою. Сергій дістав із кишені другу гранату і, чи то звертаючись до хлопців, чи сам до себе, спитав:

– Може, рискнемо?

– Давай, Сергію, давай! – підхопив Віктор, до ладу ще не знаючи, в чому полягатиме цей риск. Побачивши в руках Сергія гранату, він зрозумів, що й друга машина від них не втече.

– Ех, хай буде, що буде! – Сергій замахнувся гранатою і кинув и услід машині, що була за якихось кроків десять від хлопців. Усі знову припали до землі;

Граната влучила в кузов. Ледь помітний спалах і вибух. До хлопців долинув відчайдушний крик.

– Тільки б шофера не зачепило,- підвівся на весь зріст Сергій.

Машина на повній швидкості мчала в напрямі Краснодона.

– Тепер треба поспішати,- сказав Сеня Остапенко.

– Вікторе, дай-но мені автомат. – Сергій одвів затвор, подивився, чи є ще в диску патрони, і квапливо попрямував до машини, що завмерла біля кучугури.

Помітивши групу Сергія, Вася Пиріжок з Дадишевим і Сафоновим підбігли до них.

– Що в кузові? – спитав Сергій.

– Якісь ящики… Напевне, боєприпаси: важкі, не підняти,- скоромовкою сказав Сафонов.

– А що з фрицами?

– Було чотири, а тепер жодного не зосталось,- показав рукою на непорушні трупи на узбіччі дороги Вася Пиріжок,- а в кабіні шофер і єфрейтор убиті наповал.

– Обшукайте і заберіть документи. Хлопці мовчки взялися до роботи. Сергій відкрутив ковпачок бензобака, дістав із кишені носову хустинку і спробував намочити її бензином.

– Сергію, каністра з бензином потрібна? – почувся Васин голос із кузова.

– Безумовно! Обливай, тільки обережно,- він подав Васі свою хустинку.- Намочи в бензині і давай сюди.

Сергій почекав, поки з машини вистрибнув Вася Пиріжок, і голосно сказав:

– Васю, ти з Сенею і Льонею підете додому через Талове. Та не подумайте виходити на дорогу. А ми підемо іншим шляхом. Одійдіть усі!

Хлопці одійшли. Сергій запалив хустину і кинув її в кузов, відскочивши вбік. У ту ж мить нічну темряву прорізав яскравий сніп вогню. Полум'я охопило всю машину.

Сергій махнув рукою, і хлопці групами розбіглись. Вони були вже далеко, коли глухі вибухи пролунали в степу.

– Снаряди рвуться.

– От і зустріли Новий рік,- сказав Сергій.- Що нас чекає в 1943 році?

***

Рано-вранці 1 січня 1943 року почались облави й арешти молодогвардійців.

О дев'ятій годині в клубі дирекціону схопили Женю Мошкова, трохи пізніше арештували Віктора Третьякевича. Опівдні взяли Земнухова.

Фашисти влучили в серце організації, арештували трьох її керівників.

Про арешти Туркенич довідався від Сергія Тюленіна. Вирішено було скликати засідання штабу.

Збиралися недовго. Настрій був пригнічений.. Навіть Сергій Тюленін і Люба Шевцовз сиділи мовчки – такого раніше не було.

– Ну, ми їм, гадам, покажемо,- погрозив кулаком Сергій, коли Туркенич розповів присутнім усе, що було відомо про арешт хлопців.

– Показати їм, очевидно, нічого не пощастить,- сказала Уляна Громова,- організацію хтось зрадив. Коли приїжджали в клуб дирекціону, у них був список, в якому були і ти, Серьожо, і ти, Васю, і ти, Любо, і багато інших.

– Якби взнати цього негідника,- блиснула очима Люба.