– Сеньйор не має до нас жодних претензій, – сказала Таумі. – Він сам попросив нас допомогти скупатись йому цієї вечірньої пори. Адже так, містере?

– Сі, сі, – забелькотів вражений чоловічок, що з невдахи миттєво перетворився на багача. – Я сам попросив сеньйорит. Сам, сам. Це така маленька угода про купання під зорями.

Такими були Таумі Ремпбелл й Іветта Сімпсоні. Звісно, та історія потрапила в пресу й на телебачення й додала інтересу до обох. Додала популярності, що й так зашкалювала.

Цієї ж весни обидві супермодельки брали участь у весняному показі моди, що передував Каннському фестивалю на тому ж Лазуровому березі, в Ніцці. На презентацію обидві з’явилися, тримаючись за руки. Випромінювали чарівне сяйво усмішок богинь. Разом пішли на ланч, що складався для них виключно з овочів і фруктів. Після обіду гордо, як завше, зриваючи оплески і збираючи, мов коштовні перли, захоплення, продефілювали вже кожна окремо – спочатку Іветта, потім з інтервалом у дві модельки, Таумі – червоною доріжкою (за прикладом майбутнього фестивалю) подіуму.

Після показу, що приніс великі прибутки організаторам і чималі гонорари топ-моделям (Таумі й Іветті, звичайно, найбільші), організатори влаштували прийом у ресторані місцевого гранд-готелю. Таумі за звичкою припізнилася. Вона мала прийти, привертаючи до себе, як завше, загальну увагу. Вона й привернула. І волоссям, що цього разу вільно розсипалося плечима, наче розкішні крила чорно-синього птаха. І прикрасою – вишукане кольє – на шиї. І, звісно ж, новою сукнею – жовтавою, з ледь помітними візерунками, що нагадували хвилі, чи то моря під сонцем, чи поле, що хвилюється під легким вітром. Сукня щільно, але не занадто облягала суперструнку фігурку Таумі й відкривала знамениті, обціловані сотнею, якщо не більше, чоловіків ніжки – на них примостилися легкі, ледве помітні, як дорогоцінні павутинки, туфельки-босоніжки. Таумі напівіронічно відповідала на захоплені погляди й оплески прихильників її краси й таланту, а таких чимало було в залі. Вона пошукала очима Іветту і знайшла її. Подруга наближалася до неї. Таумі поглянула на італійку, і кров шугонула їй до голови. Іветта наближалася до неї, сяючи білозубою огидною посмішкою, в сукні, точнісінько такій, яка була на Таумі.

Точнісінько такій, до найменших деталей. Таумі кинулася до Іветти, схопила за руку й потягла до виходу. Вже за дверима вона дала Іветті ляпаса й вчепилася у волосся. Потім дряпнула гострими червоними нігтями по обличчю. Два тонкі червоні рівчаки з’явилися на Іветтиних щоках.

– Що ти робиш? – закричала Іветта.

– Що я роблю?

Таумі рвонула сукню на Іветті, зачепивши при цьому пазурами її груди. Тонка дорога тканина розчахнула надвоє, на троє.

– Що я роблю, питаєш, паршива суко?! Ти навмисне вдягла це плаття?

Таумі трясла бідолашну ошелешену італійку, мов грушу. Роздерта сукня звисала клаптями, оголюючи груди Іветти, на яких, звісно, не було ліфчика, татуювання у вигляді двох маленьких кальмарів, що обіймаються, на нижній половині спини і тонюсінькі білі трусики-стринги.

– Я ж не знала, що ти замовила таку саму, – кричала Іветта, з роздертої щоки якої цебеніла кров.

– Стерво Баттон, я йому покажу!

Вигукнувши це, Таумі підбігла до найближчого фотографа – якою розкішною була ця сцена для численних фотоапаратів і телекамер, – вирвала камеру й торохнула об землю.

Потім обвела поглядом всіх присутніх, що набилися до холу готелю.

– Чого витріщилися? Подобається? Дуже подобається? Дивіться!

І стала в горду позу королеви. Її очі палали, а постава справді нагадувала дику розлючену пантеру. Пантеру, що готується до стрибка.

– Може, хтось хоче ще дістати?

Тим часом до зали зайшли поліцейські.

– Що тут відбувається?

Таумі кинулася до одного з поліціянтів.

– Хочете заарештувати?

І рвонула кийка з рук.

Це вже було занадто. Поліцейські таки скрутили Таумі.

Доставили в дільницю. Іветта ж тим часом зробила заяву для преси: вона негайно подає на міс Таумі Рембелл до суду за образу честі й гідності.

Ця подія миттю облетіла світові ЗМІ. Звичайно, Таумі Ремпбелл відпустили. Навіть без сплати застави. Все ж вона була іноземною громадянкою. Та й на її захист відразу стали кілька впливових людей Франції – від діячів модельного й шоу-бізнесу до політиків. Вони аргументували: ця витівка Таумі – суто жіночий вчинок.

Але передчуття чергового, ще більшого скандалу, пов’язаного з Таумі Ремпбелл, знову витало в повітрі. Тим більше, що на запитання, коли вона подаватиме до суду, Іветта Сімпсоні сказала:

– Негайно. Завтра ж. Цього разу це їй так не минеться. Я звернуся до американського суду. А він (я гадаю, панове, вам це відомо) справедливий та неупереджений і не зважає на імена.

Боляче писати, як двоє стоять одне проти одного – Іван і Тамара. Дівчина дивиться на Івана незмигно. Іван же, навпаки, кліпає очима. Він першим не витримує.