– Як?
– Довбуш підняв руки на рівень очей.
– Пояснюю на пальцях. Ті, хто привів кліку Кромєшного до влади, яка здала рештки незалежности України, винні?

– Винні, - погодився Тарас Бульба.

– А ті, хто чинив цьому опір, але програв через недостатню послідовність і твердість, винні чи ні?

Тарас Бульба ствердно кивнув головою.

– А байдужі? Чи не винні найбільше байдужі, ті, хто робив вигляд, що все кругом його не стосується?

– Винні, - буркнув Тарас Бульба.

– Отож, я пропоную, аби для усіх винних нарешті настав час розплати!

Запала тривожна мовчанка.

– Пропозиції?
– процідила крізь зуби Роксолана.

– Масовий теракт, - зловісно промовив Довбуш, - хай загине якомога більше людей. Україну треба шмагати батогами, аж поки вона не оскаженіє і кинеться зубами на свого ворога!

– Але цим ворогом можуть зробити нас, - обурливо хитнула головою Роксолана.

– Ні!
– твердо сказав Довбуш.
– Ми - герої, а ворог для озлобленого народу завжди - влада. Цього разу влада - антиукраїнська, креольська, промосковська, тож хай несе усю відповідальність за кров!

– Будемо голосувати?
– розпачливо спитала Роксолана.

– Ні, - сказав Кармелюк, - ми підтримуємо Довбуша!

Тарас Бульба ствердно кивнув головою.

– Хтось має план?
– спитала Роксолана, нервово кусаючи губи.

– Через тиждень вся Україна буде відзначати знаменну дату, - примирливим тоном почав Довбуш, - день народження свого улюбленого президента А. Д. Кромєшного. На Євразійській площі буде святкова дискотека…

– Але ж там буде сама молодь!
– вигукнула Роксолана.
– Майже діти…

– Правильно, - жорстоко відрубав Довбуш, - хай батьки задумаються, яке майбутнє вони пристарали для своїх дітей! Хай схаменуться від того, що вони зробили з Україною! Хай спокутують свої гріхи - за Кромєшного, за Євразійський союз, за русифікацію, за розшматовану Україну!

– Ти… ти… - Роксолана розгубилася.

– Я солдат!
– промовив Довбуш.
– А якщо хтось…

– Досить!
– жорстко обірвала його Роксолана.
– Викладай свій план.

– Мінус хвильова бомба!

Роксолана нахмурилась. Ця страшна зброя розриває на шматки усе живе в радіусі 150 - 200 метрів від епіцентру вибуху.

– А може, звичайна пластикова вибухівка з наповнювачем?
– висунула свою пропозицію Роксолана, - вбитих буде менше, а більше поранених. Нам же головне - ефект!
– Є технічний аспект, - діловито заперечив Довбуш.
– Звичайна бомба - це великий кількакілограмовий пакунок, а мінус хвильову можна помістити у цигаркову пачку.

Там же буде повно ментів, ґебістів, золотарів, тож мішок пластиду з цвяхами і гайками наш боєць до потрібного місця просто не донесе.

– Добре, - погодилась Роксолана, - щодо виконавця, доброволець?

– Ні, - заперечив Довбуш, - добровольча ініціатива розхитує дисципліну в армії. Виконавцем буде той, кого призначить командування. Невиконання наказу - зрада!

З усіма наслідками…

– Я пропоную, - втрутився хорунжий Кармелюк, - аби це зробив…

– Боєць Чіпка, - перебив його Довбуш.

– Чіпка?!
– вигукнула Роксолана.
– Чому Чіпка?

– А чому ні?
– підло посміхнувся Довбуш.

– А що?
– підтримав його Бульба.
– Боєць кмітливий, ініціативний, інтелігентний.

– Хай Чіпка, - погодився і Кармелюк, - мені що.

Роксолана зблідла, стиснула посинілі губи і мовчки ствердно кивнула.

Довбуш з великим зусиллям стримав вдоволену по- смішку.

– Відповідальний за операцію - хорунжий Кармелюк, - розпорядилася полковник Роксолана на завершення… Серпнева дискотека на Євразійській площі у Києві мало чим відрізнялася від подібної липневої, червневої, як також і вересневої, жовтневої, травневої. Все було як завжди. Музика: рок-частушки у виконанні популярних українських колективів - «Азартниє дєвчьонкі», «Садко», «Ложечнікі інтернешнл»; публіка: зрозуміло яка; напої: розведений водогінною водою пивний порошок; ексцеси: бійки підлітків між собою та арешти міліцією бритоголових націоналістів; наслідки: ще більше забруднення центру Києва.

Чіпка, одягнутий за молодіжною модою, - в оранжеву люмінесцентну майку та широкі червоні штани, зачесаний на два проділи, з одноразовим пластиковим кухлем пивного напою в одній руці та цигаркою в другій, крутився серед танцюючих. Удавав, що когось розшукує. Насправді він шукав місце, куди б йому покласти пачку з-під цигарок «Прима» з бомбою. Нервово-паралітичний газ у надконцентрованому стані, як пояснив йому його командир хорунжий Кармелюк. На Чіпчине запитання, для чого, мовляв, це, Кармелюк відповів: аби зіпсувати настрій узурпатору Кромєшному, адже ця дискотека влаштована на честь його дня народження… Перед операцією Чіпка хотів було перекинутися кількома словами з Роксоланою (такою коханою), але не вдалося. Командування наказало негайно вирушати до Києва.