— Правильно, але при одній умові, — сказав Славик.

— При якій?

— А при тій, що в мішках щось таємне…

Генка театрально підняв руки до неба:

— Це вже занадто! Тут явна банда, а ти сумніваєшся! Нас тільки-но намагалися втопити, а тобі здається, що нічого не трапилося. Що ти за людина, не розумію!

— Які тепер банди? — сказав Славик.

— Бачили такого! — закричав Генка. — «Які банди!» Справжнісінькі, бандитські! І Кузьміна вони вбили, це вже точно!

Жердяй перестав веслувати і злякано подивився на Генку.

— Чому ти вважаєш, що вони вбили Кузьміна? — спитав Славик,

— А хто ж? Його брат? — Генка кивнув на Жердяя. — Скажи, Жердяй, вбивав твій брат Кузьміна?

— Не вбивав він його, — промовив Жердяй і знову взявся за весла.

— А хто вбив?

— Не знаю.

— А я знаю, — уперто повторив Генка, — вони й убили.

Мишко не втручався в розмову. Все, що тільки-но трапилося, здавалося йому диким, неймовірним…

Звичайно, про човен Кузьміна Дмитро Петрович вигадав — це тільки привід, щоб затримати їх. Вже хто-хто, а він знає кожен човен на селі. Так у чому ж справа? Через тих двох парубків? Навряд… Парубки вже давним-давно сховалися в лісі. А от до вбивства Кузьміна це може мати безпосереднє відношення. По обличчю човняра видно, що він убивця. Побачив Жердяя в човні і злякався, що Жердяй докопається до справжнього винуватця… От і хотів повернути їх назад, щоб вони не натрапили на справжній слід…

А що як?.. Мишко навіть похолов. А що як це зв'язано не лише з убивством Кузьміна, але й із зникненням Ігоря й Севи? Може, з ними щось трапилось? І саме тому човняр не хотів пропускати їх уперед… Може, Ігор і Сева стали випадковими свідками вбивства або натрапили в лісі на парубків і ті вбили хлопчиків, боячись, щоб вони їх не викрили… Все може бути в такий неспокійний час. На селі точиться боротьба. То тут, то там убивають то селькора, то сільського активіста… Мало в яку перепалку могли потрапити хлопці… Що ж робити? Він же відповідає за хлопців.

Саме в цю мить пролунав голос Генки:

— Праворуч по борту курінь!

На березі, в затінку дерев, стояв маленький курінь, зроблений з гілок і листя. Біля нього горіло невелике багаття. Біля вогнища сиділи чоловік і жінка.

— Давайте спитаємо, чи не бачили вони хлопців, — запропонував Мишко.

Хлопці поклали весла на борти. Човен сповільнив хід. Мишко приставив долоні до рота:

— Алло! На березі!

Чоловік і жінка повернулися до хлопців. Обоє були у великих рогових окулярах.

— Скажіть, — гукнув Мишко, — тут не пропливали двоє хлопців на плоту?

Чоловік і жінка перезирнулися. Потім, ніби по команді, знову повернулися до хлопчиків, але нічого не відповіли.

— Глухі, чи що? — пробурмотів Мишко.

— Та це ж непмаии, — заявив Генка. — Поглянь, як безглуздо розпливлась морди непмана… Він товстий, лисий, в окулярах; у неї теж волосся пофарбоване…

Мишко знову гукнув:

Ви двох хлопчаків не бачили на плоту?

Чоловік і жінка знову перезирнулися. Потім чолові підвівся і гукнув:

— Не розумій…

Хлопчики витріщили на нього очі…

— Іноземець, — розгублено пробурмотів Генка.

Перед ними справді стояв іноземець — дебелий лисий чоловік у рогових окулярах, у сорочці з короткими рукавами, в сірих штанях-гольф, що спускалися трохи нижче колін на сірі, теж явно закордонні панчохи. Літній чоловік у штанях гольф міг бути тільки іноземцем.

— Не розумій! — знову гукнув іноземець, засміявся і заперечливо похитав великою, круглою, лисою головою.

— Поговорити з ними, чи що? — нерішуче сказав Мишко.

— А що ж, — підтримав Генка, — поглянемо, що за іноземці такі. Шпрехен зі дейч…

Хлопчики підігнали човен до берега, вийшли з нього і підійшли до куреня.

Чоловік дивився на хлопчиків і посміхався. Жінка сиділа біля вогнища, помішуючи в той же час ложкою в казанку. Вона зміряла хлопчиків пильним поглядом. Хлопчики потягли носом повітря: з казанка пахло шоколадом.