“>=лько ж ѕетру, Ўрамовому синов>=, здалось найкраще у пекарн>=, хоч там не було н>= шабель, н>= сагайдак>=в, а т>=лько сам>= кв>=тки да запашн>=њ з>=лл€ за образами й поза сволоком, а на стол>= лежав €сний да високий хл>=б. “ак Ћес€ ж усе скрашала собою так, що вже справд>= годилось би сказати: Ђ” хат>= в нењ, €к у в>=ночку; хл>=б випечений, €к сонце; сама сидить, €к кв>=точкаї. <= розговоривсь >=з нею ѕетро, €к брат >=з сестрою. ј сама „ереваниха була пан>= вв>=члива: знала, €к до кого з речами обернутись. “ак моЇму козаков>= луччоњ компан>=њ було й не треба: тут би в>=н >= зас>=в на весь веч>=р, дивл€чись на чорн>= д>=воцьк>= брови да на щит>= рукава.

як ось >= л>=зе „еревань, сопучи, через пор>=г. ”валивсь у хату да, розставивши руки, до його:

Ч ј, бгатику! Ч >= почав ц>=ловатись. Ч Ќу, Ч каже, Ч бгате, не вниз >=деш, а вгору. “о був козак над козаками, а тепер >=ще став кращий!.. ћеласю! Ч обернувсь до ж>=нки. Ч ќт нам з€тьок! Ћесю, от жених тоб>= п>=д пару, так-так! а-га-га! Ѕач, бгате, €кий € чолов>=к? —ам набиваюсь >=з своњм добром. “ак не бере ж бо н>=хто, та й год>=! ’од>=мо, бгате, в св>=тлицю; нехай вони тут соб>= пораютьс€. >=ноча р>=ч коло печ>=, а нам, козакам, чарка та шабл€.

fа, вз€вши ѕетра за руку, >= пот€г до св>=тлиц>=. ќбернувсь козак, переступаючи через пор>=г, Ч >= серце в його заграло: Ћес€ не спускала з його очей, а в тих очах с>=€ла й ласка, й жаль, >= щось >=ще таке, що не виловиш н>=€кими словами. —подобавсь, видимо, козак д>=вчин>=.

Ч ќсь подивись, д>=дусю, Ч каже „еревань, прив>=вши ѕетра до божого чолов>=ка, Ч чи той се Ўраменко, що переплив —луч п>=д кул€ми? ѓй-богу, € й дос>= дивуюсь, що таке молоде, та таке см>=ле! ѕробравсь у л€дський таб>=р, убив хорунжого й корогов його прин>=с до гетьмана. ўо ж би тепер воно зробило!

Ѕожий чолов>=к положив ѕетрусев>= на голову руку да й каже:

Ч fобрий козак; по батьков>= п>=шов. ќдвага велика, а буде довгов>=чний, >= на в>=йн>= щасливий: н>= шабл€, н>= кул€ його не одол>=Ї, Ч >= вмре своЇю смертю.

Ч Ќехай лучче, Ч сказав батько, Ч пол€же од шабл>= >= од кул>=, аби за добре д>=ло, за ц>=л>=сть ”крањни, що ось роз>=драли надвоЇ.

Ч Ќу, год>= ж, год>= вже про се! Ч каже „еревань. Ч ќсь € вам дам краще д>=ло до розмови.

<= д>=став >=з полички жбан, прехимерно з ср>=бла вилитий >= що то вже за приукрашений! Ќе жалували пани грошей дл€ своЇњ пихи >= пот>=хи. ѕо боках б>=гли босон>=ж д>=вчата Ч >=нша >= в бубон б’Ї; а зверху сид>=в, мов живий, божок гречеський, Ѕахус. “им-то „еревань >= звав сей жбан божком.

Ч Ўкода мен>=, д>=дусю, твоЇњ темноти, Ч каже кобзарев>=. Ч ќсь на лиш полапай, €ке тут диво. —е € в ѕольщ>= таке соб>= доскочив.

Ч —уЇта суЇтств>=й! Ч каже той, усм>=хнувшись.

Ч Ќ>=, бгатику, не суЇта! ќсь €к вип’Їмо з божка по кухлику, то, може, не так заговориш.

Ч <=з божка! Ч каже Ўрам. Ч “ак отсей чортик зоветьс€ в тебе божком?

Ч Ќехай в>=н буде й чортик, Ч одв>=туЇ „еревань, Ч т>=лько кажуть, що в старовину у грек>=в… Ѕув народ греки, так, прим>=рно, €к ми тепер козаки… Ќарод непоб>=димий, Ч от що!.. “ак у тих-то грек>=в сьому божку, кажуть, була велика шаноба.

Ч ј в тебе вже не така? Ч питаЇ Ўрам.

Ч Ќ>=, Ч каже, Ч на мене в>=н не нар>=катиме, а от коли б ви його не зневажили.

<= достав мальовану тацю, ср>=блом ковану. ј на тац>= було намальоване таке, що вс€ке б засм>=€лось. идок даЇ запорожцев>= напитись гор>=лки з барильц€. «апорожець так >= припав до барила, а жид Ч одно од страху, а друге од скнарост>= Ч держить та й труситьс€. ј зверху >= п>=дписано: ЂЌе трусись, пс€юхо: губи поб’Їш!ї ќт на таку-то тацю поставив „еревань п’€ть кубк>=в-р>=пок да й почав наливати €кусь настойку з того божка.

Ч —е, бгатц>=, Ч каже, Ч така в мене настойка, що мертвий устав би з домовини, €кби випив добру чарку.

fа й обн>=с ус>=х; не минув >= ¬асил€ Ќевольника, хоть той сто€в соб>= оддал>=к, мов у монастир>= служка перед >=гуменом.

Ч Ќу, бгате ћихайле, Ч каже, повесел>=вши трохи од того трунку, Ўрам, Ч загадаю ж € тоб>= про твого божка загадку: стоњть божок на трьох н>=жках; король каже: Ђѕот>=ха мо€!ї, крал€ каже: Ђѕогибель мо€!ї.

Ч Ќу, бгатику, Ч каже „еревань, Ч хоч убий, не второпаю. fак €к, €к? ороль на трьох н>=жках, а крал€ каже: Ђѕогибель мо€ї?

Ч Ќе король, а божок на трьох н>=жках, €к от >= тв>=й. ороль каже: Ђѕот>=ха мо€!ї, крал€ каже: Ђѕогибель мо€!ї

Ч ј, пек же його матер>=, €к мудро!.. ороль каже: Ђѕот>=ха мо€!ї —ебто, бач, €к чолов>=к уп’Їтьс€, то вже тод>= кричить: Ђя король!ї ј ж>=нка: Ђќх, погибель же мо€! fе ж мен>= тепер д>=тис€?ї

Ч якраз так! “>=лько, братику, тво€ ж>=нка не зл€калась би тебе, хоть би ти й королем >=зробивсь?

Ч <=ще не одгадав! Ч каже „еревань, Ч јну ж, ти сам!

Ч ћен>= не диво, а от €кби ти показав свою премудр>=сть!